Конспект лекций по курсу "Экологическая безопасность" / проф. Краснянский М. Е., кафедра прикладной экологии и охраны окружающей среды.


1.3 Аналіз Українського Державного класифікатора відходів ДК 005-96

 

Як уже згадувалося вище, для забезпечення інформаційної підтримки питань керування відходами в цілому, і зокрема на комбінаті (після проведеної інвентаризації відходів), застосовується Державний класифікатор відходів ДК 005-96 [4].

Розглянемо принципи побудови і структуру класифікатора відходів (далі КВ) ДК 005-96 [9] на прикладі відходів агломераційного виробництва підприємства.

Класифікатор складається з двох частин:

-   класифікації відходів (частина 1), утворених у сировинних, видобувних і обробних областях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворених у сфері надання послуг (розділ Б);

- класифікації послуг, зв'язаних з відходами (частина 2, розділ В).

Для класифікатора декларовано побудову на єдиних основах із Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) і Державним класифікатором продукції і послуг (ДКПП), основа яких - класифікація об'єктів по генетичному принципу.

При розробці класифікатора планувалася його побудова на логічно повному наборі класифікаційних ознак відходів за наступними елементами:

-   вид економічної діяльності, під час якої утворилися відходи;

-   фаза процесу, на якій утворилися відходи;

-   складений елемент процесу, від якого утворилися відходи;

- фізичний, агрегатний стан і речовинний склад відходу.

Запропонована класифікація задовольняє вимогам до класифікації відходів, встановленим у міжнародних стандартах, і дає повну системну класифікацію всіх можливих відходів.

У КВ наведена спроба використання міжнародного принципу кодування, а саме: якщо даний рівень класифікації далі не поділяється, тоді в кодовій позиції наступного рівня використовуються цифровий індекс «О» і назва попереднього рівня класифікації. Використання даного принципу при відсутності відповідності між виділеними класами в КВ і міжнародних класифікаторів не має практичного змісту і спрямовано на винятково зоровий збіг виду коду з загальноприйнятим.

У КВ наведена структура класифікації відходів по стадіями життєвого циклу продукції умовно позначена: ХХХХ.1 — відходи вхідних компонентів, ХХХХ.2 — виробничо-технологічні відходи, ХХХХ.З — відходи кінцевої продукції. Впровадження даного підрозділу з'явилося, очевидно, наслідком бажання одержати універсальний класифікатор. З погляду розглянутих вище задач класифікації, розподіл відходу за стадією життєвого циклу виробництва не представляється необхідним. Не необхідна позиція в класифікаторі вносить невизначеність у процес.

У КВ прийнята 11-знакова структура коду відходів, що складається з чотирьох частин. Код прийнятий цифровий з кількістю знаків в абетці десять. Незважаючи на очевидність такого вибору абетки, переваги її насправді не настільки істотні. Так, із прикладної психології відомо [11], що для середньої людини середня кількість одиниць інформації, що запам'ятовуються, дорівнює семи, оптимальна кількість вертикальних зв'язків у структурі керування - п'яти, у той же час у рамках самого класифікатора при кодуванні спеціальних ознак об'єктів використані буквені коди з розрахунку більш ніж десятизначної абетки. Таким чином, дане положення КВ є декларативним.

При розробці структури класифікатора планувалося рішення задач макроекономічного характеру:

-   на рівні виду економічної діяльності, інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом XX;

-   на рівні підвиду економічної діяльності, інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом XXX;

-   на рівні класу економічної діяльності, інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом ХХХХ;

-   на рівні фаз утворення відходів у життєвому циклі під час виробництва (використання) продукції (надання послуг), інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом ХХХХ.Х;

-   на рівні окремих елементів фаз утворення відходів у життєвому циклі під час виробництва (використання) продукції (надання послуг), інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом ХХХХ.Х.Х.

— на рівні конкретних видів відходів, інтегруючи статистичні дані про відходи з кодом ХХХХ.Х.Х.ХХ.

 

 

Таким чином, конкретна стадія процесу виробництва може мати не більш ніж 98 видів відходів (позиції 0 і 99 зарезервовані як спеціальні). На жаль, у рамках класифікатора і супровідних його документів не проаналізована обґрунтованість даної цифри. Жоден з розділів класифікатора не представляє приклада вичерпання виділених позицій, однак, як буде показано далі, навіть для базових галузей він не забезпечує вичерпного кодування.

Поділ структури коду на підрівні дозволяє, у принципі, створювати класифікації відходів на мікроекономічному рівні, тобто на рівні чи області підприємства, що будуть гармонізовані з загальнодержавною класифікацією. Але механізм гармонізації в рамках класифікатора не розглянутий.

Структура коду послуг у КВ прийнята 8-знакова, що складається з чотирьох частин. Код прийнятий цифровий з кількістю знаків в абетці коду десять.

До кожного класифікаційного угруповання (групи) представлене опис, у якому зазначений зв'язок з відповідними угрупованнями КВЕД. У рамках робіт з кодификації відходів на ВАТ «МК «Азовсталь» кодування послуг не знайшло застосування. Змішання в рамках одного класифікатора кодування відходів і послуг, тобто об'єктів і дій, на практиці не демонструє переваг. Аналіз характеристик відходів і послуг, зв'язаних з відходами, не дозволяє виділити в них загальні ознаки. У той же час цей розділ КВ є однозначним дублюванням КВЕД по суті.

Під час ідентифікації відходів по КВ використовують такі правила:

а) для запобігання повторенню тотожних чи аналогічних відходів вхідних компонентів і виробничо-технологічних відходів у границях класифікаційних угруповань ідентифіковані тільки специфічні для даного виду економічної діяльності відходи. Подібні відходи, що виникають у границях різних чи видів суміжних підвидів діяльності, ідентифіковані тільки один раз у тих класифікаційних угрупованнях, де вони вперше названі. Даний принцип очевидно виключає застосування кодів КВ для аналізу обсягів відходів у рамках даного виду діяльності;

б) в описі складу класифікаційних угруповань для кожної групи приводяться посилання на коди тих відходів, що не є специфічними для даної групи, але належать до неї. Використання даного пункту, разом з попереднім, забезпечує економію кодировочних позицій. В даний час, у зв'язку з використанням для обліку засобів інформатики переваги цього невеликі. Утрати, як уже відзначалося, суттєве - КВ не може бути застосований уже по своїй структурі для рішення задач керування економікою. Оскільки при аналізі даних по відходам даного виду

діяльності необхідно аналізувати відходи з різними кодами в перших чотирьох позиціях - остільки в даному аспекті КВ маловажний;

в) під час формування номенклатури відходів, утворених від визначеного виду (підвиду) економічної діяльності, виробник відходів користується описом складу класифікаційних угруповань даної групи й аналізує номенклатуру відходів у других групах назви відходів, узяті з других груп, записують з цифровим кодом виду економічної діяльності, для якої складають номенклатуру відходів відповідно структурі коду даної групи;

г) якщо код класифікаційного угруповання закінчений на п'ятому розряді, то подальшу деталізацію видів відходів проводять у попередніх групах;

д) у випадку відсутності деталізації класифікаційного угруповання по фазах чи елементам процесу, у яких утворилися відходи, у відповідному розряді коду відноситься цифровий індекс 0. Даний пункт є порушенням прийнятого міжнародного принципу, по якому значення 0 замикає код при відсутності подальшої деталізації.

Е) деталізацію номенклатури відходів в угрупованнях 014, 112, 173, 283, 2842, 2851, 293, 295, 354, 355 проводять під час експериментального застосування КВ. Процедура деталізації виявилася за межами як КВ, так і супровідного документів, тобто не визначена.

Ж) кодом виду ХХХХ.Х.Х.99 ідентифікують «інші відходи».

У таблиці 1.3 наведені коди відходів агломераційного виробництва відповідно до класифікатора-кодифікатора відходів ДК 005-96.

Таблиця 1.3- Коди відходів агломераційного виробництва

 

 

Агломераційне виробництво

 

1. Шлам вапняковий

 

 

 

2652.1.1.01

 

2. Шлам агломерату

 

 

 

2711.2.2.99

 

3. Пил коксу

 

 

 

2711.1.1.99

 

4. Відсів вапняку

 

2652.2.9.04

 

5. Відсів агломерату

 

2711.2.2.99

 

6. Просип агломерату

 

2711.2.2.99

 

Наявність у таблиці із шести видів відходів чотирьох позицій з кодом 99 в останньому розряді означає, що даний вид відходу безпосередньо в класифікаторі відсутній. На жаль, уже на цьому рівні слід зазначити, що навіть для дуже розповсюдженого і традиційного виробництва в металургії - агломерації, КВ не забезпечує охоплення основних по масі видів відходів.

Необхідність кодувати відходи агломераційного виробництва через коди іншого виду діяльності по КВЕД (позиції 1,2,3) виключає можливість використовувати код відходу для обліку утворення відходів по даному технологічному процесі в галузі в цілому. Така ситуація значно знецінює прийнятий вид класифікації.

Також як приклад демонстрації розглянутої динаміки в таблиці 1.4 приведені коди відходів киснево-конверторного цеху.

Таблиця 1.4 - Коди відходів киснево-конверторного цеху

 

Киснево-конверторний цех

 

1 . Пил перевантаження вапняку

 

2652.2.9.99

 

2. Пил перевантаження шихти

 

2711.1.2.99

 

3. Пил прийому і відсівання коксу

 

2711.1.2.99

 

4. Шлам конвертерний від виплавки стали

 

2711.2.9.22

 

5. Пил внепечний обробки сталі

 

2711.2.9.38

 

6. Відходи, що містять неорганічні з'єднання фтору

 

2611.1.1.10

 

7. Пил помелу шлакової суміші

 

2711.2.9.99

 

8. Пил дроблення феросплавів

 

2712.2.9.11

 

9. Пил скачування чавуна в міксери

 

2711.2.9.38

 

10. Пил десульфурації чавунів

 

2711.2.9.38

 

1 1 . Шлам виробництва кальціїмістячих лігатур

 

2711.1.1.99

 

12. Кварцові заглибні склянки

 

1450.3.1.08

 

13. Кварцові труби

 

1450.3.1.08

 

14. Шлам рідких лігатур

 

2711.2.9.37

 

15. Пил дроблення лігатур

 

2711.2.9.37

 

16. Пил помелу торкретмас

 

2711.2.9.27

 

17. Пил плавикового шпату

 

1450.3.1.15

 

18. Шлак конвертерний

 

2711.2.9.16

 

19. Шлак виплавки кальціїмістячих сплавів

 

2711.1.1.99

 

20. Окалина МНЛЗ

 

2720.2.9.01

 

 

Наявність у таблиці з двадцяти видів відходів шести позицій (30%) з кодом 99 ^останньому розряді є достатнім підтвердженням не доскональності КВ.

Більш того, з 197 виявлених на комбінаті видів відходів [10] 23 мають код ХХХХ.Х.Х.99, тобто закінчується на 99. Таким чином, фактично 11,7% відходів найбільшого в Україні металургійного комбінату попадають по категорію «інших» (тобто не ідентифікованих) відходів.

Проблема полягає в том, що в КВ недостатньо враховується хімічний склад

відходу. Внаслідок цього не залишається ні чого кращого, ніж присвоєння одного коду різним (по хімічному складу) видам відходів.

У той же час один відхід може мати кілька кодів у КВ - незважаючи на декларований принцип економії позицій. Разом з останнім, це приводить до невизначеності при класифікації. Процедура вибору необхідного саме в даному випадку коду відходу в КВ не нормована. Одним з численних прикладів може служити класифікація ртутних ламп [4]. Так в аналізованому класифікаторі лампи мають коди 7710.3.1.26; 3210.3.1.01; 3210.2.9.03. Відповідно до класифікатора під кодом 7710.3.1.26 мається на увазі: «Лампи юмінесцентні і відходи, що містять ртуть, інші зіпсовані чи відпрацьовані» під кодом 3210.3.1.01 мається на увазі: «Лампи юмінесцентні, лампи дугоразрядні, що містять ртуть і її з'єднання, некондиційні». Під "некондиційними" можна розглядати і "зіпсовані чи відпрацьовані" лампи. Даний приклад досить цікавий - з погляду як обліку, так і поводження з відходами, відпрацьовані і некондиційні лампи ртутні немає необхідності розрізняти: усе це сировина для установок по утилізації по існуючим технологіях.

Аналогічна ситуація і з акумуляторами - кількість позицій, що відрізняються, по акумуляторах невиправдано занижена, тому що в даний час існує досить багато нових видів, що вимагають спеціального поводження при утилізації (наприклад, іонно-літієві). Слід зазначити, що наведені відходи відносяться до першого класу небезпеки, тобто є надзвичайно небезпечними й їх облік повинний відбуватися належним образом. Очевидно, що в документі такого рівня недопустимі виявлені недоліки.

Згідно КВ доповнення і зміни номенклатури на рівні класифікаційних угруповань з кодом виду ХХХХ.Х.Х.ХХ повинні відбуватися в процесі експериментального застосування КВ з обліком нових законодавчих і нормативних актів України, міжнародних конвенцій і угод, директив Європейської співдружності, міждержавних угод, міжнародних і європейських стандартів в області екології, безпеки і т.п. Дане положення через непогодженість уже введеної класифікації з існуючими міжнародними, а також відсутності процедури введення нових позицій і дозволу колізій, є практично недієздатним.

1.4 Система класифікації і кодування відходів Російської Федерації

Однією з основних країн-партнерів України є Російська Федерація. З огляду на цей факт, нам було цікаве питання опрацьовування системи класифікації і кодування відходів саме цієї держави-сусіда.

Каталог відходів Російської Федерації [5] має п'ять рівнів класифікації, розташованих за ієрархічним принципом: блоки, групи, підгрупи, позиції, субпозиції. Таким чином, уже на базовому рівні відзначається розходження Р українського і російського класифікаторів.

Вищим рівнем класифікації є блоки, сформовані за ознакою походження відходів:

- відходи органічні природного походження (тваринного і рослинного);

- відходи мінерального походження;

- відходи хімічного походження;

- відходи комунальні (включаючи побутові).

Очевидно,  що  в  російському класифікаторі  відходів  кількість розділів у І    верхньому рівні класифікації помітно менше, ніж в українському класифікаторі і більш погоджено з задачами обліку відходів як вторинної сировини.

Кожен блок відходів того чи іншого походження поєднує у собі групи, групи поділяються на підгрупи, у кожній підгрупі виділяються позиції і відповідні їм субпозиції. Дана структура є досить легкою для сприйняття.

В основу виділення груп, підгруп, позицій і субпозицій покладені наступні ознаки:

- походження вихідної сировини;

- приналежність до визначеного виробництва, технології;

- хімічний склад;

- агрегатний стан і інші властивості.

Таким чином, на рівні структури класифікація підлегла рішенню облікових задач по вторинному використанню відходів.

Хотілося б відзначити, що наявність позиції хімічного складу дозволяє використовувати дану класифікацію і для обліку можливого впливу даного відходу на навколишнє природне середовище.

Ієрархічно в кожнім підрозділі ці ознаки розкриваються більш широко (від загального до часного).

Позиція несе в собі найбільш повну характеристику виду відходів на відміну від верхніх рівнів класифікації.

Субпозиція несе в собі інформацію про екологічну небезпеку конкретного виду відходу.

Назва виду відходу встановлюється з урахуванням його походження і хімічного складу.

Кодова система каталогу відходів вводиться для формалізації видів відходів, зручності передачі інформації, її обробки, збору.

У каталозі відходів прийняте позначення коду арабськими цифрами (у шостому розряді коду відходу можуть бути і буквені символи, використовувані для позначення деяких видів небезпеки відходу). Коди блоків, груп, підгруп, позицій і субпозицій взаємозалежні. Структура кодового позначення побудована по десятковій системі і включає код блоку, групи, підгрупи, позиції і субпозиції.

Весь масив видів відходів розбитий на блоки, позначені цифрами 1 (відходи органічні природного походження), 3 (відходи мінерального походження), 5 (відходи хімічного походження), 9 (відходи комунальні). Ряд цифр (2, 4, 6, 7, 8) залишений для позначення резервних блоків. Резервний блок може містити в собі всі необхідні рівні класифікації. Резервний блок необхідний для розширення номенклатури відходів і для виділення специфічних груп відходів. У кожнім виділеному блоці укладено дев'ять груп: з 11 по 19 для першого блоку, з 31 по 39 -для третього блоку і т.д.

Дев'ята група кожного блоку включає „інші відходи" відповідних блоків. Кожна група відповідного блоку містить у собі дев'ять підгруп. Наприклад, 111-119, 311-319 і т.д. Кожна підгрупа може містити 99 позицій, наприклад, для 311 підгрупи від 31101 до 31199 і т.д. Очевидна подібність Російського класифікатора відходів із ДК 005-96 (ті ж необгрунтовані 99 позицій).

Блок позначається цифровим кодом з однієї першою значущою цифрою, наприклад -100000. Група позначається цифровим кодом із двома першими значущими цифрами, наприклад -110000. Підгрупа позначається цифровим кодом із трьома першими значущими цифрами, наприклад -111000. Позиція позначається цифровим кодом з п'ятьма першими значущими цифрами, наприклад -НІНО. Субпозиція позначається шестизначним цифровим кодом, наприклад -111111. Блок - група - підгрупа - відображають розгорнуту характеристику походження відходів. Позиція і субпозиція - відображають склад і властивості відходу.

Шоста цифра коду позначає рівень екологічної небезпеки відходу відповідно

до встановленого класу небезпеки.

Замість цифри в шостому розряді можуть бути представлені буквені символи

для позначення деяких специфічних видів небезпеки:

- „л" - використовується для позначення легковоспламеняємих рідких відходів;

-,,п" - використовується для позначення пожаронебезпечних відходів;

- „у" - використовується для позначення вибухонебезпечних відходів;

- „з" - використовується для позначення відходів, здатних самозайматися;

- „і" - використовується для позначення відходів, здатних викликати інфекційні захворювання в людей чи тварин при порушенні правил звертання з ними;

- „к" - використовується для позначення корозійних відходів;

- „т" - використовується для позначення відходів, здатних виділяти токсичні гази при контакті з чи водою повітрям.

Таким чином, даний класифікатор поєднує функції класифікатора по складу і по класу небезпеки. Отже, класифікований вид відходу, крім найбільш можливого складу, містить клас небезпеки. Очевидні переваги такого рішення, як із практичної точки зору, так і з позиції загальнодержавного обліку - при градації по класах небезпеки для відходів, класифікованих по ДК 005-96, неминуче прийдеться вводити додаткову позицію (і в даний час така можливість мається, однак вона виходить за основні позиції коду).

Для кожного відходу повинний бути визначений його вид (шестизначний код). При пошуку виду відходу в каталозі відходів визначальним є код, а не найменування відходу.

Загальний вид повного коду відходу: ХХХХХХ

Нажаль, через бюрократичний механізм, нам не вдалося належним образом проробити Російський класифікатор відходів і, як наслідок, цілком визначити коди відходів агломераційного виробництва ВАТ «МК «Азовсталь». Але завдяки інформаційним технологіям нам удалося визначити перші три цифри відходів аглофабрики:

312000   Металургійні шлаки і пил;

355000   Металеві шлами.

1.5 Порівняльний аналіз Українського і Російського каталогів відходів

 

Порівняльний   аналіз   Українського   і       Російського   каталогів   відходів

представлений у виді таблиці 1.5.

Таблиця 1.5- Порівняльний аналіз Українського і Російського каталогів відходів

 

Загальні положення про класифікатори відходів

Український каталог відходів

Класифікатор відходів повинний забезпечувати інформаційну підтримку рішення широкого кола питань державного керування відходами і ресурсовикористання на базі системи обліку і звітності, гармонізованої з міжнародними системами.

Використання КВ створює нормативну базу для проведення порівняльного аналізу структури й обсягу утворення відходів у границях Європейської статистики усіх видів економічної діяльності, у тому числі Європейської виробничої статистики, статистики агрокомплексу, статистики послуг, а також порівняльного аналізу послуг, зв'язаних з відходами, на міжгалузевих, державних, міждержавних рівнях.

 

Російський каталог відходів

Відповідно до Російського класифікатора відходів каталог відходів призначений для використання в системі державного керування в області поводження з відходами при обліку, контролі і нормуванні в області поводження з відходами, ліцензуванні діяльності в області поводження з відходами, видачі дозволів на трансграничні перевезення і розміщення відходів, при проектуванні природоохоронних споруджень і проведенні заходів, щодо захисту навколишнього середовища, при оцінці матеріального чи збитку у випадку виникнення аварії при звертанні з відходами.

 

Загальні положення обліку відходів

Український каталог відходів

Облік відходів у каталозі відходів уводиться з метою:

рішення задач статистичного обліку небезпечних (токсичних) відходів, а також відходів, що застосовують як вторинну сировину;

- забезпечення впровадження каталогу відходів у сферу обліку і звітності під час переходу до відповідного міжнародним системам.

 

Російський каталог відходів

Облік відходів у каталозі відходів уводиться з метою:

- організації обліку видів відходів;

- формалізації визначення видів відходів;

- інформаційного забезпечення державних органів виконавчої влади, а також формується ринку відходів і залучення їх у господарський оборот як сировину.

 

 


1.6 Потенційні варіанти класифікації відходів

 

Останнім часом під впливом розвитку засобів обчислювальної техніки тенденція побудови багато сторінкових кадастрових описів усе більш уступає свої позиції іншої, коли відхід характеризується в плані загальних закономірностей не однієї - двома - трьома, а десятком і більш позицій. Така тенденція розвитку системи класифікації, крім іншого, породжує ще одну її немаловажну особливість: можливість привнесення, навіть на рівні класифікації, у характеристики властивості відходів яких-небудь кількісних параметрів, тобто з'єднання, по суті, в одному документі як класифікаційної форми обліку відходів, так будь-яких форм статистичної і будь-якої іншої звітності. Досягається це шляхом внесення в класифікаційну форму таких позицій статистичного обліку, як кількість конкретного відходу, його місцезнаходження, підприємство, на якому він утворився, реалізований спосіб поводження і т.п., чи, якщо завгодно, навпаки, доповненням форм статистичної звітності позиціями класифікатора відходів, що, узагалі ж, зовсім те саме.

25 Використання  існуючих технологій упорядкованого  збереження  даних  -

систем баз даних і \уагепоше8, дозволяє об'єднати задачу класифікації з задачею обліку відходів на рівні первинних даних. Найпростішої і вже реалізованою моделлю задачі є відповідні модулі систем керування підприємством - реалізована (частково) на ВАТ «МК «Азовсталь» SАР RЗ, системи на базі ОRАСLЕ і т.д. Представляється необхідним забезпечення ще двох положень:

а) прийняті стандарти представлення інформації повинні базуватися на відкритих рішеннях, не прив'язаних до програмної продукції конкретних фірм виробників;

б) структура збереженої інформації повинна споконвічно розроблятися з урахуванням обов'язковості доступу до неї через механізми мережі Мегпеї.

Виходячи з цього, одним з перспективних варіантів рішення даного питання можна вважати таку систему класифікації відходів, що була б націлена на рішення задач по оцінці небезпечних і ресурсних характеристик відходів, і, залишаючись у строгих рамках міжнародних документів, що діють у даній області, легко могла б бути інтегрована в міжнародну систему контролю за переміщенням відходів.

Такий підхід дозволяє розширити коло задач, на рішення яких може бути спрямована пропонована система класифікації, а, отже, і кількість потенційних споживачів інформації, що може бути отримана на базі даного документа. Пропонований проект класифікації будується на послідовному розгляді і визначенні основних позицій класифікації в напрямку від виробничо-технологічних аспектів утворення відходів до ресурсних, де класифікації підлягають аспекти місцезнаходження, складу і кількості власне відходів, потім класифікації небезпечних аспектів поводження з даним відходом чи відходами даного виду, з наступною оцінкою на цій основі найбільш оптимальних виробничо-технологічних шляхів використання безпосередньо даного класифікуємого відходу.

Для визначення і класифікації відходів і їх класифікуємих характеристик може бути використана система з 8 груп багатозначних кодів, що представлені нижче:

1. Ідентифікатор найменування відходу (на основі ЕКО).

На основі існуючого додатка до КВ необхідно розробка тезауруса по найменуваннях типів відходів. Як текстову базу використовувати списки інвентаризованих відходів по підприємствах. Отриманий список циркулярко провести для узгодження по підприємствах Мінпромполітики й агропрома.

26 Оптимальна кількість найменувань типів відходів - до 50.

Обсяг відповідного поля в базі даних - 1 байт.

2. Ідентифікатор підприємства, на якому утворився відхід (на основі ОКПО й ОКАТО).

Обсяг відповідного поля в базі даних - 32 бітове ціле.

3. Ідентифікатор організації, у чиїй власності (володінні) знаходиться відхід на дійсний момент часу (на основі ОКПО й ОКАТО).

Обсяг відповідного поля в базі даних - 32 бітове ціле.

4. Ідентифікатор кількості класифікуємого відходу - при використанні в цій позиції 32 бітного числа з крапкою, що плаває, можна перекрити весь мислимий і в перспективі діапазон кількості відходів.

Обсяг відповідного поля в базі даних - 32 бітове ціле.

5. Ідентифікатор агрегатного стану відходу.

З обліком виділених в існуючих системах класифікації, для кодування типу досить двох цифр, можливе введення числової характеристики середньої крупності. Обсяг відповідного поля в базі даних - 32 бітове ціле.

6. Ідентифікатор класу небезпеки відходу.

У будь-якому випадку, досить однієї позиції. Виходячи з цього необхідний обсяг - 1 байт.

7. Ідентифікатор небезпечних складових відходу.

Даний ідентифікатор може являти собою рядок значень невизначеної довжини.

8. Ідентифікатор реалізованого способу поводження з відходом.

Даний ідентифікатор також може являти собою рядок значень невизначеної довжини, через можливу наявність багатьох технологій поводження з відходом.

Загальний обсяг формалізованої частини опису - 16 байт (чи чотири 32-бітних слова), строкові значення групуються в текстової файл із полями перемінної довжини.

Як уже згадувалося раніше (за даними проведеної інвентаризації [10]) на ВАТ «МК «Азовсталь» виявлено порядку 200 видів відходів. Для збереження формалізованої частини опису необхідно 800 32-бітні слова (1.5 кілобайта 16-бітних) плюс орієнтовно по 2*512 байт неформалізованого опису по кожній з 200 позицій - 200 кілобайт. Таким чином, практично повна інформація з відходів великого підприємства (якимсь є металургійний комбінат ВАТ «МК «Азовсталь») складає менш 202 кілобайт. На стандартної 3.5 дюймовій дискеті можна помістити

інформацію із шести підприємств. На СD-RОМ - 5*800=4000 підприємств. За умови

80% граничного заповнення носія, на стандартному вужу в даний час 40 Гігабайтовом твердому диску - 40*4000=160 000. Разом 1 персональний комп'ютер у стані зберігати практично повну інформацію з 160 000 підприємств.

Проведена оцінка досить груба, однак, безумовно, знаходиться у вірному порядку величини. По ній можна зробити висновок про те, що в даний час існує технічна передумова для проведення наукових робіт по розробці і, у кінцевому рахунку, впровадженню системи такого типу в народногосподарський комплекс.

Класифікація відходу практично буде складатися з наступних операцій:

1. Заповнення полів зі значеннями ОКПО.

З даною задачею легко справиться технік підприємства.

2. Вибір по тезаурусу необхідних термінів з урахуванням побудови словника на технологічному рівні.

З даною задачею легко справиться інженер по охороні природи.

3. Проставлення кількості відходу.

З даною задачею легко справиться технік підприємства.

4. Визначення класу небезпеки відходу.

Для рішення даного питання існують акредитовані спеціалізовані організації. В міру нагромадження бази даних, рівень складності даного пункту падає. Практично, такий же рівень закладений і вимогами нині діючої інструкції.

5. Ідентифікатор небезпечних складових відходу.

З даною задачею легко справиться заводська лабораторія і/чи спеціалізована акредитована організація. Пропонований принцип вільного доступу до результатів автоматично забезпечує захист від внесення абсурдних складників.

6. Ідентифікатор реалізованого способу поводження з відходом.

З даною задачею легко справиться в рамках даного підприємства - інженер по охороні природи/інженер технолог відповідного процесу. В іншому випадку -фахівець з патентної справи.

При цьому в залежності від поточної розв'язуваної задачі, інформація може аналізуватися в різних перетинах (розрізах) як з економічної, так і з технічної, екологічної й іншої точок зору.

Дана структура класифікації легко реалізована на моделі бази даних, добре відпрацьованої промислово і знайомої фахівцям в області інформаційних технологій. Крім цього вона легко може бути сполучена з аналогічними моделями представлення економічної інформації.

 


2 АНАЛІЗ МЕТОДІВ РОЗРАХУНКУ КЛАСУ НЕБЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

 

Тісне співробітництво України і Росії крім економічних аспектів також містить у собі здійснення природоохоронних проектів, що не виключають трансграничне транспортування відходів для їхньої подальшої утилізації. На жаль, до цих пір залишається відкритим питання про єдину класифікацію промислових відходів по класах небезпеки. Найбільше яскраво воне виявляється при трансграничному перевезенні відходів, тому що процедура транспортування відходів сугубо індивідуальна для кожного класу небезпеки відходів і невідповідність класів небезпеки може викликати непоправні екологічні катастрофи.

Наприклад, у Європі відходи класифікуються по трьох категоріях відповідно до їхніх небезпечних властивостей [12]. Існують Зелений [13], Жовтий [14] і Червоний [15] каталоги відходів. У Зелений каталог внесені найменш небезпечні відходи, у Жовтий - помірковано небезпечні, у Червоний - найбільш небезпечні відходи. Над трансграничним перевезенням відходів передбачені різні процедури спостереження і контролю [16]. За відходами, внесеними в Бурштиновий і Червоний каталоги, завжди здійснюється належний контроль. У випадку не внесення відходу ні в один з каталогів відходів, його транспортування контролюється відповідно до процедур щодо Червоного каталогу відходів. Тільки відходи, внесені в зелений каталог відходів, можуть транспортуватися для утилізації без процедури спостереження.

У зв'язку з вищевикладеним нам представлялося доцільним зробити розрахунок (по відповідним регламентуючим документам України і Росії) і порівняти відповідність значень величин класів небезпеки відходів агломераційного виробництва ВАТ «МК «Азовсталь».


2.1 Методи розрахунку класу небезпеки відходів в Україні

В даний час в Україні діють наступні документи, що регламентують визначення класу небезпеки відходів [17, 18]:

1. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу небезпеки для здоров'я населення - згідно з [17].

 

2. Тимчасовий класифікатор токсичних промислових відходів і методичні

рекомендації з визначення класу токсичності промислових відходів, затверджений Мінздравом СРСР 13.05.87 №4286-87.

Відповідно до першого з перерахованих документів визначено два шляхи одержання значення класу небезпеки промислового відходу.

По-перше, це експериментальне визначення величини ЬВ5о відповідно з [17] і по ній - класу небезпеки.

По-друге, розрахунковим методом, по фізико-хімічному складі відходу і ЦОзо чи ГДК екзогенних з'єднань у ґрунті.

Відповідно з [17] речовини класифікуються за рівнем небезпеки таким чином:

Таблиця 2.1- Класифікація небезпеки речовин

Показник токсичності

 

Норми класів небезпеки

 

1 Надзвичайно небезпечні

 

2 Високо небезпечні

 

3 Помірно небезпечні

 

4 Мало небезпечні

 

ГДК робочої зони, мг/м3

 

<0,1

 

0,1-1,0

 

1,1-10,0

 

>10

 

ІЛ)5о при введенні у шлунок

 

<15

 

15-150

 

151-5000

 

>5000

 

Дана класифікація з'явилася логічною основою для побудови системи розрахунку і визначення класу небезпеки промислових відходів по розглянутій інструкції. На жаль, система, побудована на ідеології і рівні знань 70-х років минулого століття, не враховує цілий ряд специфічних особливостей промислових токсикантів. Так, речовини, що відносяться до розряду ксенобіотиків - найбільш токсичні з відомих людині, знаходяться в одній категорії з речовинами, менш токсичними на кілька порядків. А саме, як можна розглядати як приналежні до одного класу небезпеки поліхлордібензодіоксіни з мінімальними діючими концентраціями порядку 10"6 мг/кг [19], що вимагають для достовірного визначення в об'єктах застосування спеціальної техніки аналізу й екстраординарних мір безпеки для працівників лабораторій, і синильну кислоту з ЬВ5о 0,7 мг/кг, легко обумовлену в діапазоні діючих концентрацій навіть класичними методами об'ємного аналізу в

зо

умовах навчальної лабораторії. Таким чином, використаний підхід виявляється обмежено застосовним в області високотоксичних об'єктів, забезпечуючи в більшості випадків зайво оптимістичну оцінку.

Аналогічна ситуація спостерігається й в області мало небезпечних речовин. Прийняте вираження порога >5000 аналогічно привело до уравнення речовин типу ді-метілсульфоксида, для яких не отримане достовірне значення величини LD50 і речовин, з LD50 на рівні 5000 мг/кг. Крім того, саме граничне представлення, некритично прийняте в [17] для характеристики крайніх класів, приводить до неможливості коректного обліку дії компонентів, що розбавляє, відходів 4 класи небезпеки.

Ідеологія бойової токсикології, прийнята в основу [17], залишає без розгляду винятково важливі для компонентів промислових відходів ефекти кумуляції і хронічної токсичності.

Методично, з погляду токсикології бойових отруйних речовин, вірне виділення як основну технологію експериментального визначення LD50 варто визнати мало реальним для застосування до промислових відходів. Дійсно, те, що застосовано і рентабельне у відношенні бойового отруйного речовини з вартістю розробки 1-10 млрд. доларів перспективного фармакологічного препарату з очікуваним економічним ефектом від упровадження на рівні 1-100 млрд. доларів (оцінка економічної привабливості за даними представників фірми Байер), не може бути застосоване до промислових відходів. Варто визнати, що очікувати масового застосування процедури експериментального визначення класу небезпеки відходів не приходиться з причин економічним. Дійсно, оцінка процедури тільки по затрачуваних лабораторних тваринах і матеріалам приводить до цифр на рівні від 5 до 10 тисяч гривень за одне значення, без обліку накладних витрат і податкових платежів. Крім того, обмежене коло акредитованих на даний час організацій і значні первісні витрати на створення токсикологічних лабораторій, безсумнівно, піднімуть реальну ціну набагато вище.

Більш прийнятне економічно визначення оцінних значень токсичності на основі мікробіологічних об'єктів нормоване і допущено до використання в Україні тільки для водяних об'єктів. Безумовно, застосовність такого підходу і співвідношення отриманих результатів з токсичністю для вищих організмів буде предметом досліджень ще тривалий час, однак немає сумнівів у більшій приступності цього експериментального методу в порівнянні з класичним за ДСТ

31 12.1.007-76   (по   оцінках   харківського   Укрндшп,   порядку   2000   грн   за   одне

визначення).

Позитивна сторона експериментальних методів - безпосередня можливість обліку сінергичних ефектів при дії різнорідних токсикантів, неможлива для розрахункових методів.

Таким чином, основною методикою визначення класу небезпеки промислових відходів є розрахункова. На жаль, запропонована в інструкції розрахункова методика не вільна від принципових недоліків. Зрозуміле бажання авторів якось врахувати велику небезпеку добре розчинних речовин і речовин з високим тиском пари, однак невдала математично форма обліку приводить до того, що присутність у зразку дуже малої кількості речовини з високою розчинністю чи високим тиском пари може забезпечити невиправдано високий клас небезпеки. Легко показати, що використання для аналізу сучасних методів мас-спектрометрії з попереднім концентруванням, що забезпечують по ряду елементів поріг виявлення на рівні кларків і нижче, може цілком легальне привести до визнання будь-якого зразка стосовним до 1 класу небезпеки.

Розрахункова екстремальна залежність класу небезпеки від концентрації компонентів для бінарної суміші близьких по властивостях речовин з мінімумом в області 50% не є оптимальної. Найчастіше визначальним компонентом у розрахунку класу небезпеки виявляється не самий реально небезпечний, а просто той, що міститься в концентрації вище 50%. На жаль, ціна цих недостатньо обґрунтованих і продуманих рішень реально дуже висока.

Не урегульоване в інструкції і питання про переважне застосування розрахункової методики по ГДК у ґрунті чи LD50, що приводить до існування для однієї речовини двох класів небезпеки, один із яких, по ГДК у ґрунті, внаслідок дуже обмеженого набору вихідних даних і умовних способів вираження змісту активних компонентів, призводить до досить неочевидних результатів.

Хотілося б відзначити, що розрахунок класу небезпеки відходу по інструкції й у результаті застосування класифікатора найчастіше не збігаються. Звичайно класифікатор пропонує більш низький клас небезпеки.

 

2.1.1 Визначення класу небезпеки відходу розрахунковим методом по фізико-хімічному складу відходу і ІЛ}5о екзогенних з'єднань у ґрунті

 

Якщо для конкретного виду промислового відходу розроблена і затверджена технологія утилізації, переробки і знешкодження, що приводить до значного зменшення негативного впливу відходів на навколишнє середовище, насамперед на ґрунт, клас небезпеки відходів визначається по величині по LD50:

де Кi - індекс токсичності кожного хімічного компонента, що входить до складу відходу (округляється до першого знака після коми);

1g(LD50) - логарифм середньої смертельної дози хімічного компонента при введенні в шлунок (визначається за довідником [20]);

S - коефіцієнт, що характеризує розчинність хімічного компонента у воді (за допомогою довідника [21] визначається розчинність хімічного компонента у воді в грамах на 100 г води при температурі не вище 25 С, ця величина поділяється на 100, у результаті виходить безрозмірний коефіцієнт S);

F - коефіцієнт леткості хімічного компонента (за допомогою довідника [22] визначається тиск насиченої пари в мм рт.ст. не вище 80 С, отримана величина поділяється на 760);

Сb - кількість даного компонента в загальній масі відходу, у т/т;

і - порядковий номер хімічного компонента.

Після розрахунку  KS   для компонентів відходу, вибирають не більше трьох,

але і не менше двох найменших значень Кi (при цьому перша умова: К1< K2< К3, крім того повинне друга умова виконаються умова: 2К1 > К3):

 (2.2)

де -КS - сумарний індекс небезпеки.

Після цього за допомогою таблиці 2.2 визначається клас небезпеки і ступінь токсичності відходу.

 

Таблиця 2.2- Класифікація небезпеки відходів по величині LD50

Значення КS

Клас небезпеки

Ступінь токсичності

Менше 1,3

1

Надзвичайно небезпечні

Від 1,3 до 3,3

2

Високо небезпечні

 

Від 3,4 до 10

3

Помірковано небезпечні

 

Від 1 0 і більше

4

Мало небезпечні

 

При відсутності величини LD50 для компонентів відходу, але при наявності класу небезпеки компонентів у повітрі робочої зони (ДСТ 12.1.005-88), необхідно у формулу (2.1) підставити умовне значення величини LD50 що орієнтовно визначено по показниках класу небезпеки в повітрі робочої зони (див. таблицю 2.3).

Таблиця 2.3 - Класи небезпеки в повітрі робочої зони і відповідні умовні величини LD50

Класи   небезпеки    в    повітрі робочої зони

 

Еквівалент LD50

 

Lg(LD50)

 

1

 

15

 

1,176

 

2

 

150

 

2,176

 

3

 

5000

 

3,699

 

4

 

>5000

 

3,778

 

З огляду на той факт, що велика частина небезпечних промислових відходів не має впроваджених схем утилізації, чи знешкодження переробки і віддаляється методом поховання чи використовується у виді домішок на полігонах твердих промислових відходів, тобто має безпосередній контакт з об'єктами навколишнього середовища, тому для визначення класу небезпеки таких відходів необхідно застосовувати ГДК їхніх хімічних компонентів у ґрунті відповідно до формули:

                                          (2.3)

де   ГДКi   -   граничне   припустима   концентрація   токсичного   хімічного компонента в ґрунті [23];

Кi S, F, Сb, і - те ж показники, що й у формулі (2.1).

 

Після розрахунку Кі для компонентів відходу, вибирають не більше трьох, але

не менше двох найменших значень К; (при цьому перша умова: К1< К2< K3, крім того повинне друга умова виконаються умова: 2К1 > К3).

де КS - сумарний індекс небезпеки.

Після цього за допомогою таблиці 2.4 визначається клас небезпеки і ступінь токсичності відходу.

Таблиця 2.4 - Класи небезпеки відходів по ГДК хімічних компонентів у ґрунті

Значення КS

 

Клас небезпеки

 

Ступінь токсичності

 

Менше 2

 

1

 

Надзвичайно небезпечні

 

Від 2 до 16

 

2

 

Високо небезпечні

 

Від 16,1 до ЗО

 

3

 

Помірковано небезпечні

 

Бід 30,1 і більше

 

4

 

Мало небезпечні

 

 

 

 

2.1.2 Розрахунок класу небезпеки відходів агломераційного виробництва ВАТ ІЇШ. «Азовсталь»

До початку роботи на підприємстві використовувався класифікатор відходів виробництва ВАТ «МК «Азовсталь», розроблений Українським НДІ екологічних проблем Мінекобезпеки України за замовленням ВАТ «МК «Азовсталь» у 1998 році. У роботі проведені розрахунки відповідно до вимог інструкції - Державні санітарні правила та норми [17].

2.1.2.1 Відповідно до довідників для кожного компонента шламу вапняковий (код 2652.1.1.01) знайдені необхідні параметри і занесені в таблицю 2.5.

 

 


 


2.2 Методи розрахунку класу небезпеки відходів у Російській Федерації

 

Критерії віднесення небезпечних відходів до класу небезпеки для навколишньої природного середовища розроблені відповідно до законодавства Російської Федерації [24].

Клас небезпеки відходів встановлюється по ступеню можливого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище (далі - НПС) при безпосередньому чи опосередкованому впливі небезпечного відходу на неї відповідно до критеріїв, наведеними в таблицях 2.11, 2.13, 2.14.

Класифікація відходів по ступеню шкідливого впливу наведена в таблиці 2.11. Віднесення   відходів  до  класу  небезпеки  для  НПС  може  здійснюватися розрахунковим чи експериментальним методами.

У випадку віднесення виробниками відходів відходу розрахунковим методом до 5-ого класу небезпеки, необхідно його підтвердження експериментальним методом. При відсутності підтвердження 5-ого класу небезпеки експериментальним методом відхід може бути віднесений до 4-ого класу небезпеки.

 

Таблиця 2.11 - Класифікація шкідливого впливу відходів на НПС

Ступінь шкідливого впливу небезпечних відходів на НПС

 

Критерії віднесення небезпечних відходів до класу небезпеки для НПС

 

Клас      небезпеки відходу для НПС

 

Дуже висока

 

Екологічна система надзвичайно порушена. Період відновлення відсутній

 

І          клас         -надзвичайно небезпечні

 

Висока

 

Екологічна   система   сильно   порушена.    Період відновлення   не   менш   ЗО   років   після   повного усунення джерела шкідливого впливу

 

II  клас -  високо небезпечні

 

Середня

 

Екологічна система порушена. Період відновлення не   менш   10  років   після   зниження   шкідливого впливу від існуючого джерела

 

III клас - помірно небезпечні

 

Низька

 

Екологічна         система         порушена.         Період самовідновлення не менш 3-х років

 

IV   клас   -   мало небезпечні

 

Дуже низька

 

Екологічна система практично не порушена

 

V         клас практично безпечні

 

 

Таким чином, класифікація відходів по класах небезпеки в Російській Федерації має на один пункт більше, ніж на Україні. Але, зважаючи на все, процедура віднесення відходу до V класу небезпеки досить скрутна.

2.2.1 Віднесення відходів до класу небезпеки для навколишньої природного середовища розрахунковим методом

Віднесення відходів до класу небезпеки для НПС розрахунковим методом здійснюється на підставі показника (К), що характеризує ступінь небезпеки відходу при його впливі на НПС, розрахованого по сумі показників небезпеки всіх компонентів відходу для НПС (Кi).

Таким чином, при розрахунку класу небезпеки за російською методикою враховуються усі компоненти відходів, на відміну від української - враховуються два (дуже рідко три) компоненти.

Перелік компонентів відходу і їхній кількісний зміст установлюються по складу вихідної сировини і технологічних процесів його переробки чи за

 

 

Результатами кількісного хімічного аналізу. Подібний підхід визначення складу й в

Україні.

Показник  ступеня  небезпеки  компонента  відходу  (Кі)  розраховується  як Р. піввідношення концентрацій компонентів відходу (СІ) з коефіцієнтом його ступеня

Іебезпеки для НПС (XV;). Коефіцієнтом ступеня небезпеки компонента відходу для ШС є умовний показник, чисельно дорівнює кількості компонента відходу, нижче Іначення якого він не робить негативного впливів на НПС. Розмірність коефіцієнта ггупеня небезпеки для НПС умовно приймається як мг/кг.

Для визначення коефіцієнта ступеня небезпеки компонента відходу для НПС ю кожнім компоненті відходу встановлюються ступені їхньої небезпеки для НПС цля різних природних середовищ відповідно до таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Ступеня небезпеки компонентів відходів для НПС у різних природних середовищах

 

 

 

 

У перелік показників, використовуваних для розрахунку Wi, включається показник інформаційного забезпечення для обліку недоліку інформації з первинних показників ступеня небезпеки компонентів відходу для НПС.

Показник інформаційного забезпечення розраховується шляхом розподілу числа встановлених показників (n) на 12 (N- кількість найбільш значимих первинних показників небезпеки компонентів відходу для НПС).

Таким чином, ще однією відмінністю у визначенні класу небезпеки відходів двох країн є те, що кількість первинних показників відповідно до української методики строго закріплена, а за російською методикою кількість первинних показників установлюється для кожного компонента відходу сугубо індивідуально. Бали привласнюються наступним діапазонам зміни показника інформаційного забезпечення (таблиця 2.15).

 

Таблиця  2.15  -  Залежність  присвоєння  балів   від  діапазонів  зміни  показника інформаційного забезпечення

Діапазони зміни показника інформаційного забезпечення (n/N)

 

Бал

 

< 0,5 (n < 6)

 

1

 

0,5 - 0,7 (n = 6 - 8)

 

2

 

0,71 -0,9 (n = 9- 10)

 

3

 

 

По встановлених ступенях небезпеки компонентів відходу для НПС у різних природних середовищах розраховується відносний параметр небезпеки компонента

відходу для НПС (Хi) розподілом суми балів по всіх параметрах на число цих параметрів.

Коефіцієнт Wi розраховується по одній з наступних формул:

 

Коефіцієнти (Wi) для деяких компонентів небезпечних відходів приведені в таблиці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.16.,

Таблиця 2.16 - Коефіцієнти Wi для окремих компонентів небезпечних відходів

Найменування компонента

 

Хі

 

Zi

Lg(Wi)

 

Wi

 

Альдрін

 

1,857

 

2,14

 

2,14

 

138

 

Бенз(а)пірен

 

1,6

 

1,8

 

1,778

 

59,97

 

Бензол

 

2,125

 

2,5

 

2,5

 

316,2

 

Гексахлорбензол

 

2,166

 

2,55

 

2,55

 

354

 

2-4Дінітрофенол

 

1,5

 

1,66

 

1,66

 

39,8

 

Ді (п)бутілфталат

 

2

 

2,33

 

2,33

 

215,44

 

Діоксини

 

1,4

 

1,533

 

1,391

 

24,6

 

Діхлорпропен

 

2,2

 

2,66

 

2,66

 

398

 

Діметілфтатат

 

2,166

 

2,555

 

2,555

 

358,59

 

Діхлорфенол

 

1,5

 

1,66

 

1,66

 

39,8

 

Діхлордіфенілтрихлоретан

 

2

 

2,33

 

2,33

 

213,8

 

Кадмій

 

1,42

 

1,56

 

1,43

 

26,9

 

Ліндан

 

2,25

 

2,66

 

2,66

 

463,4

 

Марганець

 

2,30

 

2,37

 

2,73

 

537,0

 

Мідь

 

2,17

 

2,56

 

2,56

 

358,9

 

Миш'як

 

1,58

 

1,77

 

1,74

 

55,0

 

Нафталін

 

2,285

 

2,714

 

2,714

 

517,9

 

Нікель

 

1,83

 

2,11

 

2Д1

 

128,8

 

М- нітрозодіфеніламін

 

2,8

 

3,4

 

3,4

 

2511,88

 

ПентахлорбіфенільІ

 

1,6

 

1,8

 

1,778

 

59,98

 

Пентахлорфенол

 

1,66

 

1,88

 

1,88

 

75,85

 

Ртуть

 

1,25

 

1,33

 

1,00

 

10,0

 

 

Продовження таблиці 2.16

Найменування компонента

 

Хі

 

Zi

Lg(Wi)

 

Wi

 

Стронцій

 

2,86

 

3,47

 

3,47

 

2951

 

Срібло

 

2Д4

 

2,52

 

2,52

 

331,1

 

Свинець

 

1,46

 

1,61

 

1,52

 

33,1

 

Тетрахлоретан

 

2,4

 

2,866

 

2,866

 

735,6

 

Толуол

 

2,5

 

3

 

3

 

1000

 

Трихлорбензол

 

2,33

 

2,77

 

2,77

 

598,4

 

Фенол

 

2

 

2,33

 

2,33

 

215,44

 

Фурани

 

2,166

 

2,55

 

2,55

 

359

 

Хлороформ

 

2

 

2,333

 

2,333

 

215,4

 

Хром

 

1,75

 

2,00

 

2,00

 

100,0

 

Цинк

 

2,25

 

2,67

 

2,67

 

463,4

 

Зтілбензол

 

2,286

 

2,714

 

2,714

 

517,9

 

Кисень, азот, вуглець, фосфор, сірка, кремній, алюміній, залізо, натрій, калій, кальцій, магній, титан

 

-

 

-

 

-

 

106

 

Вуглеводи (клітковина, крохмаль і інше), білки, органічні сполуки (амінокислоти, аміди й інше.

 

-

 

-

 

-

 

106

 

 


Для  інших  компонентів  відходів  показник  ступеня  небезпеки  для  НПС

розраховується згідно вище встановленому порядку.

Показник ступеня небезпеки компонента відходу для НПС Кi розраховується по формулі:

 

Кі = Сі/Wі,      (2.8)

 

де Сі - концентрація і-го компонента у відході (мг/кг відходу); Wi – коефіцієнт ступеня небезпеки і-того компонента відходу для НПС (мг/кг).

Показник ступеня небезпеки відходу для НПС К розраховують по наступній формулі:

K = K1+K2+K3+ … + Kn                    (2.9)

де К - показник ступеня небезпеки відходу для НПС; K1, K2, K3, Кn - показники ступеня небезпеки окремих компонентів відходу для НПС.

Віднесення   відходів   до   класу   небезпеки   розрахунковим   методом   по

показнику ступеня небезпеки відходу для НПС здійснюється відповідно до таблиці 2.17.

 

Таблицею 2.17- Віднесення відходів до класу небезпеки по показнику ступеня небезпеки відходу для НПС

Клас небезпеки відходу

 

Ступінь небезпеки відходу для НПС (К)

 

І

 

106>=К>104

 

II

 

104>=К>103

 

III

 

103 >=К>102

 

IV

 

102 >= К>10

 

V

 

К<= 10

 

Аналізуючи методики розрахунку класів небезпеки відходів в Україні і Росії можна з упевненістю говорити, що вона принципово різна, незважаючи на деякі подібності.

2.2.2 Віднесення небезпечних відходів до класу небезпеки для навколишньої природного середовища експериментальним методом

Експериментальний метод віднесення відходів до класу небезпеки для НПС здійснюється в спеціалізованих акредитованих для цих цілей лабораторіях. Експериментальний метод використовується в наступних випадках:

-для підтвердження віднесення відходів до 5-ого класу небезпеки, установленого розрахунковим методом;

- при віднесенні до класу небезпеки відходів, у яких неможливо визначити їхній якісний і кількісний склад;

- при уточненні за бажанням і за рахунок зацікавленої сторони класу небезпеки відходів, отриманого відповідно до розрахункового методу.

Експериментальний  метод  заснований  на  біотестуванні  водяної  витяжки відходів.

У випадку присутності в складі відходу органічних чи біогенних речовин, проводиться тест на стійкість до бiодеградації для рішення питання про можливість віднесення відходу до класу меншої небезпеки. Стійкістю відходу до біодеградації є здатність відходу чи окремих його компонентів піддаватися розкладанню під впливом мікроорганізмів.

При визначенні класу небезпеки відходу для НПС за допомогою методу

біотестування водяної витяжки застосовується не менш двох тест-об'єктів з різних систематичних груп (дафнії й інфузорії, церіодафнії і чи бактерії водорості і т.п.). За остаточний результат приймається клас небезпеки, виявлений на тест-об'єкті, що виявив більш високу чутливість до аналізованого відходу.

Для підтвердження віднесення небезпечних відходів до п'ятого класу небезпеки для НПС, установленого розрахунковим методом, визначається вплив тільки водяної витяжки відходу без її розведення. Клас небезпеки встановлюється по кратності розведення водяної витяжки, при якій не виявлений вплив на гідробіонтів у відповідності з наступними діапазонами кратності розведення відповідно до таблиці 2.18.

Таблиця 2.18- Діапазони кратності розведення водяної витяжки з небезпечного

відходу

Клас небезпеки відходу

 

Кратність розведення водяної витяжки з небезпечного відходу, при якій шкідливий вплив на гідробіонтів відсутень

 

І

 

> 10000

 

II

 

від 10000 до 1001

 

III

 

від 1000 до 101

 

IV

 

<100

 

V

 

1

 

 

 

2.2.3 Розрахунок класу небезпеки відходів агломераційного виробництва ВАТ «МК «Азовсталь» відповідно до критеріїв Російської Федерації

У роботі приведений розрахунок класів небезпеки відходів агломераційного виробництва ВАТ «МК «Азовсталь» відповідно до критеріїв Російської Федерації. При обчисленні класу небезпеки відходів керувалися методикою, викладеної вище.

1. По кожнім компоненті відходу агломераційного виробництва встановлені первинні показники небезпеки компонента відходу (п) для НПС у різних природних середовищах [25]. Кількість установлених первинних показників небезпеки компонента відходу (п) для НПС у різних природних середовищах відображені в таблиці 2.19.

 

 

 


 

 

 

 

 


 

 


 

 


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Куруленко С.С. Земля тривоги напкн. За матер!алами доповщ про стан на-вколишнього середовища в Донецькш облает! у 2000 рощ. - Донецк: Новый мир, 2001.-136 с.

2. European Waste Catalogue: // Journal of the European Communities.-1994.-No.L5,P.14-33.

3. Единая система классификации и кодирования технико-экономической ин­формации по материально-техническому снабжению. Отраслевой классификатор. Сводная целевая номенклатура вторичных материальных ресурсов (СЦН BMP). -М: ГВЦГосснаба.-1988.-545 с.

4. Класифшатор В1дход!в ДК 005-96. - К.: Держстандарт Украши, 1996 - 266 с.

5. Критерии отнесения опасных отходов к классу опасности для окружающей природной среды. Разработаны в соответствии со статьей 14 Федерального закона от 24 июня 1998 г. № 89-ФЗ «Об отходах производства и потребления» //Собрание за­конодательства Российской Федерации. -1998. - № 26. - Ст. 3009.

6. Экологический паспорт AT 72648 Мариупольского комбината «Азовсталь». - Мариуполь: Азовгипромез, 1991. - 420 с.

7. Шульц Л.А. Элементы безотходной технологии в металлургии.- М.: Метал­лургия, 1991.-275 с.

8. Воскобойников В.Г., Кудрин В.А., Якушев A.M. Общая металлургия.- М.: Металлургия, 1998. -768 с.

9. Дов1дково-методичн1 настави щодо застосування ДК 005-96 «Класифжатор в1дход!в» - К.: Держстандарт Украши, 1996. - 52 с.

10. Очет об «Инвентаризации отходов производства ОАО «МК «Азовсталь». Выполненный региональным центом по обращению с опасными отходами Донецко­го филиала Государственного института повышения классификации и переподго­товки кадров Министерства экологии и природных ресурсов Украины. - Донецк, 2001.-355 с.

11. Самыгин С.И., Столяренко Л. Д. Психология управления: Учебное пособие для вузов и лицеев. - Ростов-на-Дону, 1997. - 512 с.

12. List of hazardous waste: // Journal of the European Communities.-1994.-No.L356.- P. 13-22.

13. Green list wastes: // Journal of the European Communities.- 1993.-No. L 30.-P.21-25.

14. Amber list wastes: // Journal of the European Communities.- 1993.-No. L 30.-P.26-27.

15. Red list wastes: // Journal of the European Communities.- 1993.-No. L 30.-P.26-27.

16. Базельская Конвенция о контроле за трансграничной перевозкой опасных отходов и их удалением: - Женева, Программа ООН по окружающей среде, 1993. -59с.

17. Державш санггарш правила та норми ДСанПШ 2.2.7.029-99.Ппешчш ви-моги щодо поводження з промисловими вщходами та визначення класу небезпеки для здоров'я населения. - Кшв: Держстандарт Украши, 1999. - 40 с.

18. Временный классификатор токсичных промыпшенных отходов и методи­ческие рекомендации по определению класса токсичности промышленных отходов, утвержденный Минздравом СССР 13.05.87 №4286-87. - М.: Наука, 1987. - 768 с.

19. Овруцысий В.М., Шумейко В.М., Глух1вський I.B. Еколопчна токсиколо-пя. - Кшв: Столиця, 1998. - 204 с.

20. Лазарева Н.В., Левина Э.В. Вредные вещества в промышленности. Спра-t вочник для химиков, инженеров и врачей. - Л.: Химия, 1976. - 463 с.

21. Справочник по растворимости. - М.-Л.: Из-во АН СССР.- Том 1, 1976. -234 с.

22. Справочник химика. 3-е издание. М.-Л: Из-во АН СССР. - Том 2, 1971. -314с.

23. ГОСТ 2546-82. - Предельно допустимые концентрации химических ве­ществ в почве (ПДК). - М.: Госстандарт, 1982. - 568 с.

24. Федеральный закон Российской Федерации «Об отходах производства и ^потребления». - Ст.14, от24.06.1998., № 89-ФЗ.

25. Буковский М.И., Жуков В.И., Кожухова Т.В., Васильева Л.А., СидоровК.К. др. Безопасные уровни содержания вредных веществ в окружающей среде. -ВНИИТБХП, - Северодонецк, 1990. - 300 с.

26. Научно-техническая программа по оздоровлению окружающей среды и рациональному использованию природных ресурсов ОАО «МК «Азовсталь». -Разработчик: ОАО «Украинский научный центр технической технологии». - До­нецк. - 1999. - 125 с.




Rambler's Top100