ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Дитинство

Я, Тищенко Алла Олександрівна, народилася 19 жовтня 1990 року в місті Дружківка Донецької області. У сім’ї я друга дитина. Оскільки першою дитиною була дівчинка – моя сестра Вікторія, другого – чекали хлопчика. Але... Пан Випадок на цей рахунок мав свої плани. Так мій тато – Олександр Віталійович був ощасливлений ще однією донькою.

Ім’я для мене обрала мама – Марина Олексіївна (цим правом тато поступився їй без бою, йому, мабуть, вистачило протиріч щодо вибору імені першої доньки), і назвала Аллою на честь відомої співачки Алли Пугачевої. Як виявиться пізніше, разом з ім'ям співачки мені передасться і любов до музики, і здатність до співу.

Зі спогадів батьків, можу сказати, що я була активною дитиною і примудрялася знаходити пригоди навіть там, де їх апріорі не могло статися. Це, мабуть, можна вважати талантом. На щастя, зі мною поруч завжди була сестра, захищаючи і застерігаючи мене від усякого роду безрозсудності, за що я їй вдячна.

Школа

1 вересня 1996 року я пішла в перший раз у перший клас загальноосвітньої школи № 13 селища Олексієво-Дружківка. Моєю першою вчителькою була добра й терпляча Белашенко Тетяна Степанівна, яка заклала перші маленькі, але дуже важливі камінчики у фундаменті моєї освіти.

Через три роки, в 1999 р., я перейшла в Олексієво-Дружківську санаторну школу № 2, де і провчилася до дев'ятого класу. У ці роки я активно брала участь в житті школи та селища. Була задіяна в багатьох шкільних олімпіадах, в деяких з них займала перші місця. Читала вірші зі сцени, була головною героїнею багатьох сценічних постановок, писала сценарії, відправляла малюнки на виставки і конкурси, виконувала пісні, відвідувала музичний гурток, очолюваний вчителем музики Василенко Віктором Васильовичем –першим вчителем, який вчив мене не просто співати, а співати правильно.

Навчання мені подобалося і, загалом, з легкістю давалося. Я з теплою посмішкою згадую свої шкільні роки, свій дружний клас і викладацький склад. Зі шкільних предметів мені подобалися геометрія, алгебра, образотворче мистецтво, географія та історія, в цьому є заслуга не тільки тематики предмета, а й вчителів, які викладали доступно і цікаво.

Але моїм улюбленим предметом, окрім музики, звичайно, була література. Особливу подяку я хочу висловити Герасименко Володимиру Тимофійовичу, вчителю російської та зарубіжної літератури. Саме він значним чином вплинув на формування моєї особистості, навчив мене мислити і писати.

Технікум

Костянтинівський індустріальний технікум (КІТ) – мій перший самостійний крок. Зізнаюся відверто, ще в школі я б і не подумала, що зв'яжу своє життя з хімією і хімічною технологією.

В юні роки себе, як особистість креативну, я бачила в майбутньому актрисою, співачкою, журналістом або юристом. Але, так чи інакше, в 2005 році по закінченню дев’ятого класу, я вступила до Костянтинівського індустріального технікуму, щоб надалі слідувати по стопах батька – технолога, головного наставника мого життя.

Освоєння хімічної технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів не заважало мені і далі розкривати свою творчу натуру. Під час навчання в технікумі я була ведучою активісткою, входила до складу творчого об'єднання студентів, виступала як на сцені технікуму, так і на сцені міського палацу культури Октябрь, відвідувала факультативні заняття в музичній школі по класу гри на гітарі, а крім цього брала участь в наукових конференціях та олімпіадах технікуму.

У 2009 р. я закінчила навчання в технікумі та отримала диплом молодшого спеціаліста з відзнакою, а також свідоцтво лаборанта і контролера ВТК. І хоча в юності бачила я себе зовсім не технологом, я анітрохи не шкодую, що вчилася в КІТі, трохи набралася досвіду і познайомилася з прекрасними викладачами, такими як: Боюс Валерій Петрович – викладач української мови та літератури, Леонова Світлана Михайлівна – викладач термодинаміки і теплотехніки, Криворучко Клавдія Григорівна – викладач технології скла.

Університет

Освоюючи тонку і точну науку хімічної технології, я вирішила не зупинятися на півдорозі і продовжити навчання за фахом в університеті.

У 2009 році, закінчивши курси на базі ДонНТУ, я поступаю на другий курс цього навчального закладу, на спеціальність: Хімічна технологія тугоплавких, неметалевих і силікатних матеріалів. Так починаються мої золоті роки навчання і життя в місті Донецьк.

Під час навчання я продовжую розвивати свій творчий потенціал: займаюся музикою, відвідуючи заняття з вокалу; та літературою, час від часу пишучи власні оповідання і вірші.

Не скажу, що навчання завжди було простим і безхмарним, але я вперто намагалася і в 2012 році закінчила бакалаврат з відзнакою. Влітку цього ж року я успішно склала вступні іспити і вступила до магістратури, де і вчуся зараз.

Влітку 2012 я також працювала лаборантом центральної заводської лабораторії на підприємстві ПАТ Кіндратьєвський вогнетривкий завод.

Оскільки я завжди була особистістю творчою, до вибору теми магістерської роботи я також підійшла творчо. Звучить вона так: Майолікові вироби з використанням сировинних матеріалів Донбасу.

Майоліка – один з найдавніших видів мистецтва керамічного ремесла, який завжди відображав у собі мотиви народної творчості, історії та культури. А крім своєї естетичної привабливості, яка практично ні в чому не поступається порцеляні, майоліка отримується значно простіше і зі значно меншими матеріально-енергетичними затратами. Тому в магістратурі зі своїм науковим керівником Миколою Йосиповичем Біломерею я займаюся дослідженням питання отримання майолікових виробів з низькосортної сировини.

Плани на майбутнє

Зараз перше, що входить в мої плани на майбутнє, це успішне закінчення університету. Після чого сподіваюся знайти роботу за фахом, реалізувати свій творчий потенціал, отримати другу освіту, а також навчитися грати на фортепіано, написати книгу, побудувати будинок, народити й виховати сина ... або доньку.






Rambler's Top100